“Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа помершого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке...”(Повт.Зак.18:10-12)
Як короткозора людина буває:
У житті дочаснім вперед заглядає.
Хоче зрозуміти що її чекає,
У майбутні дні безбожно заглядає.
На жаль, життя вічне зовсім не цікавить,
І Господнє Слово нітрохи не вабить.
Ворожки й гадалки тій дають поради.
Та від тих сеансів добра не чекати.
Якщо зневажаєм ми Господнє Слово,
Не чекаймо, ні, не буде все казково.
Знахарі й гадалки — не Господні слуги,
Якби не хвалили люди за “заслуги”.
Вони йдуть до пекла...О, невже й ти з ними?!
Зрозумій нарешті, що здружився з злими.
Будеш нарікати і страждати будеш,
Якщо Боже Слово так і не полюбиш.
Бо Воно святе і ворожбитство судить.
“Грішнику, покайся!”, - ще Спаситель будить.
У зухвальстві нині, читачу, покайся,
Оправдатись, прошу, ти не намагайся.
Вибір за тобою. Покаятись чи ні?
Як й гадалки, хочеш служити сатані?
Та Христос Спаситель хоче й їх простити!!!
У Своєму Слові кличе гріх лишити.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Часы стояли на столе. - Николай Зимин И те часы,что на столе
Всю ночь стояли,
Как звёзды в небе на заре,
Бежать устали.
Хотели бы они на миг
Остановиться,
Но время всё торопит их
И мчится,мчится...
Поэзия : О любви , которой нет , я грущу в тишине ... - Николай Зимин Прошлый декабрь на Донбассе , в моем городке , был очень теплым. Может быть, потому в душе такие чувства ?..
И весь день холодный дождь
По асфальту стучит .
Ты давно меня не ждешь .
Твое сердце молчит .
Тает мутно-белый снег
У стены на траве .
О любви,которой нет ,
Я грущу в тишине .
