"И в паутине розы расцветут...-
Сказал мой Бог,дотронувшись до сердца,-
Дитя,как долог и опасен был твой путь,
Прижмись ко мне ,Я помогу тебе согреться..."
И я прижалась,робко,осторожно,
Не знала я тепла отца земного,
И поняла,что изменить возможно,
Всю мою жизнь, одним лишь тихим словом...
Своим ребёнком Бог назвал меня
И подарил частицу Божьего огня,
Он разорвал лохмотья паутины,
Которой мир опутывал меня.
Смахнул рукой проклятья,зло и беды,
Ведущие неумолимо в ад,
И даровал Он торжество победы
И посадил во мне прекрасный, райский сад.
В моём саду,вновь розы расцвели,
Розы любви,розы надежды,розы веры,
Я жду обетованной той земли,
В которой торжество Христа и жизнь без меры...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
